Насправді мені зовсім не подобається розповідати всім про мої сексуальні вподобання. Проте в нашому суспільстві не можна мовчати, оскільки люди навколо ставляться до ЛГБТКІ вороже, і мені здається, що якщо говорити про це, людям стане легше звикнутися із цією думкою.
Я не приховую від своїх друзів та знайомих, що я бісексуальна. Але інша справа — батьки. Ні, мої батьки не дуже релігійні і зовсім не консервативні. Вони багато разів були в Європі, мають широкий світогляд, освічені. Вони ставляться досить ліберально до моїх сексуальних стосунків… із хлопцями. Сама думка про існування «оцих меншин» не вкладається в них у голові. Вони вважають, що такі люди психічно хворі, їх треба лікувати. Я не знаю, звідки в сучасних, досить «просунутих» та всебічно розвинутих людей такі стереотипи та тотальне несприйняття. Я не можу знайти жодної причини, чому їм огидні стосунки двох людей однієї статі. Адже всі мають право на щастя. Чому краще, наприклад, щоб я була з хлопцем, який мене ображатиме, ніж з дівчиною, яка мене любить? Я, мабуть, ще довго не наважуся розповісти своїм батькам про свою сексуальну орієнтацію. І мабуть, саме тому я намагаюся відштовхнути всіх дівчат, які мені подобаються…
Хочеться сказати батькам усіх ЛГБТКІ людей: «Невже краще, щоб ваша дитина була нещасливою і закомплексованою, усе життя ховалася і боялася себе, ніж просто була поряд із тим/тою, кого вона любить?»
Поділися відвертою історією
