Мені пощастило. Я бісексуальна.

Мені певною мірою пощастило. Я — бісексуальна.

Якщо буде на те бажання Долі, я зможу вступити в шлюб і бути щасливою. Але… тільки в тому випадку, коли це буде чоловік. Ми зможемо зіграти справжнісіньке весілля. Ходити по вулицях, взявшись за руки… прилюдно цілуватися… викладати романтичні фото в мережу… розповідати на роботі про родинні свята та вдало проведені вихідні. Ходити разом на День донора й своєю кров’ю, можливо, врятувати чиєсь життя. У випадку, якщо за станом здоров’я не зможу виносити й народити дитину, то ми матимемо право взяти маля з дитбудинку. При потраплянні до лікарні — навідувати одне одного навіть у реанімаційному відділенні. Я не знаю, як складеться життя, можливо, вирішимо розлучитися. Ми (при конфлікті) звернемося до суду щодо розподілу майна. Також в мене (або в нього =)) буде право подати на аліменти…

Якщо ж Моєю Людиною виявиться жінка — повний прольот з вищенаписаним. Усі права, які має традиційна родина, для гомосексуальної пари в нашій країні недоступні. Більш того, тебе соромлять, коли ти кажеш, що живеш під одним дахом з людиною своєї статі. Шиплять: «Це не родина! Це збочення!» Знайомого ґея змусили піти з роботи, після того як хтось зі співробітників побачив його фото з партнером у Facebook. Звісно, у трудовій зазначили «звільнений за власним бажанням». А хіба воно (бажання власне) не виникне, коли з тебе щодня роблять посміховисько, нівелюють усі твої навички як спеціаліста, будь-яку тему в розмові зводять до «ліжка»?!

Про донорство також доведеться забути. Або кожного разу заперечувати, що живеш із коханою. На думку законотворців, довготривалі одностатеві відносини є більш ризикованою поведінкою, ніж нетривалі гетеросексуальні.

У дитячому будинку також отримаємо «від ворот поворот». Звичайно, лесбійська пара може піти на штучне запліднення. Але якщо одна з нас загине, то друга не зможе подати на опіку над цією дитиною. Натовп галасує: «Пишіть доручення!» А якщо банально не встигнеш? Бо, як казав Булгаківський Воланд, «человек смертен, но это было бы ещё полбеды. Плохо то, что он иногда внезапно смертен, вот в чём фокус». І оце «внєзапно смєртєн» трапляється, на жаль, частіше, ніж хочеться.

Вирішення майнових питань через суд? Ні, не чули. Не родина. Отже, «сумісно нажитого майна» в нас теж не буде.
Супротивники одностатевих партнерств та шлюбів наводять аргумент, що, мовляв, «дитину з цієї родини цькуватимуть однолітки». Дуже хочеться відповісти їм: «Шановні! Привчайте дітей до думки, що всі різні! Що хтось може бути вихований не в «традиційній» родині, а в одностатевій (не обов’язково дві мами/два тата; коли батько йде з родини, а дитина лишається з мамою та бабусею (що в нас не рідкість). Толерантність — це не тільки про чийсь секс. Це про адекватне ставлення до тих, хто «не такий». Виріс у гомосексуальній родині. Має фізичну ваду або особливі потреби. Не «того» віросповідання або кольору шкіри. Байдуже. У будь-якому випадку треба лишатися людиною. Це не деградація. Це — розвиток. Вчіться самі й навчайте дітей!»

Я хочу разом з подругами-лесбійками готуватися до їхнього весілля. Купувати їм фігурки на торт, вибирати подарунки їх малечі. І не боятися, що хтось  обзиватиме нас збоченками, заляпає зеленкою або намагатиметься побити…
Ви досі кажете, що дискримінації не існує?..

Надія є