Якось проходила психотерапевтичний тілесний тренінг. У групі була гомосексуальна жінка. Хоча вона цього не озвучила, я це відчула. Вона мене зацікавила як особистість, але я всіляко уникала її, щоб не опинитися з нею в парі, адже відчувала дуже велику напругу, яку пов’язала зі своїм травматичним досвідом. На той час спало на думку: якщо не впораюся з травмою, зміню орієнтацію.
Потому регулярно її згадувала і відчувала якесь хвилювання й тривогу. Якось випадково зустріла її з партнеркою і… засмутилася.
Пройшло чимало часу, перш ніж я зрозуміла, що змінити орієнтацію неможливо, можливо прийняти себе такою, яка є.
Поки що я відчуваю сором від того, що мені подобається жінка, є страх, що про це може хтось дізнатися. Розумію, що значною мірою на це впливає специфіка нашого суспільства, в якому бути іншою/іншим небезпечно, бо відразу стаєш об’єктом нездорової уваги і ризикуєш зазнати цькувань.
Мені хочеться, щоб наше суспільство було безпечним: можна було залишатися собою і не ховатися, адже вдягання масок і самоконтроль забирають купу енергії і пригнічують.
Поділися відвертою історією
